КОНЦЕПЦІЯ
ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
НА ПЕРІОД ДО 2020 РОКУ
 
I. Загальні положення

Проект Концепції гуманітарного розвитку України до 2020 року (далі - Концепція) аналізує сучасний стан гуманітарного розвитку в Україні, визначає основні цілі, пріоритети, завдання та принципи державної політики і політики в галузі гуманітарного розвитку на період до 2020 року, а також стратегічні напрями, механізми її реалізації та очікувані результати.

ІI. Мета впровадження Концепції

Метою впровадження Концепції є реалізація цілісної політики гуманітарного розвитку держави, відповідної національним пріоритетам, завданням модернізації суспільства та загальноєвропейським демократичним настановам у процесі удосконалення суспільства шляхом його наближення до потреб людини у всіх сферах суспільного життя, створення умов для максимального розвитку національної культури, розкриття творчо-продуктивного потенціалу й самореалізації кожної особистості відповідно до її духовних і матеріальних потреб та інтересів.
Практичне досягнення зазначених цілей полягає в оптимізації та розширенні переліку державних гуманітарних програм з урахуванням фундаментальних цінностей свободи, справедливості, солідарності; демократичних принципів, верховенства права, захисту фундаментальних прав і основних свобод людини, які полягають у подоланні бідності, безробітті й дискримінації людини, рівному доступі до освіти, медицини, культури та житла; рівних можливостях для чоловіків та жінок; захисті довкілля; подолання ксенофобії, створенні умов для вільної діяльності засобів масової інформації і доступу до публічної інформації, підтримці молоді; піклуванні про дітей та літніх людей.

III. Актуальні проблеми, на розв'язання яких спрямована Концепція у сфері гуманітарного розвитку України, та причини їх виникнення.
3.1. Основні проблеми які потребують розв'язання:
- відсутність нової системи культурних цінностей, яка б базувалась на основі історико-культурних традицій українського народу та кращих зразків самоорганізації культурних систем сучасного світу;
- втрата у широких верств суспільства ціннісних орієнтирів;
- вибірковий доступ до культурних надбань, обмежене використання у цій сфері новітніх інформаційних технологій;
- недостатня популяризація і поширення якісних і різноманітних зразків культури і мистецтва серед якнайширших верств суспільства;
- відторгнення від культурних надбань значної частини соціуму.

3.2. Основні причини виникнення проблем у сфері гуманітарного розвитку України.
- зменшення участі держави в підтримці програм, пов'язаних з гуманітарним розвитком, і як наслідок - зменшення її впливу на формування життєвих цінностей і орієнтацій населення;
- демографічна криза;
- забруднення навколишнього середовища, погіршення умов життя, громадян;
- недосконалість державної політики у сфері охорони здоров'я;
- низький рівень життя, зумовлений кризовими економічними явищами;
- прояви гендерної нерівності, насильства у сім'ї.

IV. Основні цілі та пріоритетні завдання державної політики у сфері гуманітарного розвитку України.
4.1. Основні цілі гуманітарного розвитку України:
- підвищення соціальних стандартів життя;
- пріоритет прав людини та громадянських свобод як критерій оцінки ефективності діяльності держави та рівня розвитку суспільних відносин у країні;
- рівність прав і свобод людини незалежно від національності, мови, статі, релігії, приналежності до соціальних груп і громадських об'єднань;
- збереження традиційної для України багатомовності, розвиток усіх мовних груп відповідно до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин;
- забезпечення повноцінного розвитку і функціонування української мови як державної;
- вільний доступ широких верств суспільства до культурних надбань;
- збереження та охорона культурної спадщини;
- підтримка розвитку і взаємозбагачення культур етносів, що проживають в Україні.

4.2. Приорітетні завдання гуманітарного розвитку України.
4.2.1. Впровадження нових соціальних стандартів життя:
- забезпечення зростання заробітної плати як дієвого стимулу трудової активності, а отже й економічного зростання;
- реформування пенсійного забезпечення, запровадження новітніх форм пенсійного страхування;
- зменшення економічно необґрунтованої нерівності населення за доходами, ліквідація крайніх форм бідності;
- забезпечення соціальної мобільності молоді, формування кадрового резерву країни через розвиток програм «соціальних ліфтів»;
- створення ефективної системи соціального захисту населення, що діятиме на переважно адресних засадах;
- спрямування державних фінансових ресурсів на пріоритетні напрями розвитку соціальної сфери;
- збереження та розвиток соціальної інфраструктури (насамперед у сільських населених пунктах);
- підтримка добробуту сімей з дітьми, формування системи суспільних та особистих цінностей, орієнтованих на сім'ю з двома й більше дітьми;
- удосконалення житлової політики, упорядкування механізму надання доступного соціального житла;
- надання молодим сім'ям цільових довгострокових кредитів для купівлі та будівництва житла, підвищення ефективності механізму кредитування молодих сімей залежно від чисельності дітей у сім'ї;
- підвищення якості та ефективності надання послуг соціальної сфери;
- впровадження засобів заохочення до участі суб'єктів господарювання у вирішенні завдань соціального розвитку на місцевому та загальнодержавному рівнях.

4.2.2. Охорона здоров'я, впровадження стандартів здорового способу життя:
- розробка та впровадження державної програми сприяння здоровому способу життя, забезпечення доступності інформації стосовно її реалізації;
- проведення регулярних профілактичних оглядів населення;
- збільшення обсягів бюджетного фінансування галузі охорони здоров'я;
- створення матеріальних і моральних стимулів для підвищення якості надання медичної допомоги;
- поліпшення якості та рівня медичного забезпечення материнства і дитинства;
- активізація боротьби з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом та іншими соціальними хворобами;
- виховання особистої відповідальності за власне здоров'я та здоров'я родини, навичок самозбереження, насамперед серед дітей і молоді;
- підвищення рівня підготовки педагогічних, медичних і соціальних працівників щодо організації заходів з формування здорового способу життя серед різних верств населення.
- удосконалення законодавства щодо регулювання правовідносин, що виникають у сфері заборони торгівлі алкогольною продукцією, тютюновими виробами та наркотичними засобами.

4.2.3. Забезпечення прав людей з особливими потребами та обмеженими фізичними можливостями:
- вдосконалення процесу підготовки і перепідготовки соціальних працівників і соціальних педагогів, розвитку матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів, що займаються підготовкою цих спеціалістів;
- формування системи диференційованої інклюзивної освіти, доступної для всіх осіб даної категорії;
- налагодження на державному рівні статистичного обліку та єдиної категоріальної класифікації дітей з особливостями психофізичного розвитку, ранньої діагностики його порушень, переддошкільної допомоги таким дітям та їхнім родинам;
- зміцнення навчально-матеріальної бази і розширення функцій спеціальних шкіл-інтернатів;
- розробка та випуск аудіовізуальної продукції, матеріалів у ЗМІ, що враховують особливості людей цієї категорії;
- формування у суспільстві позитивного ставлення до можливостей людей з особливими потребами за допомогою ЗМІ, освітніх установ, неурядових організацій.

4.2.4. Гарантування права людини на безпечне довкілля:
- екологізація продуктивних сил, впровадження безвідходних і маловідходних технологій виробництва та систем життєзабезпечення, розвиток альтернативних джерел енергії, зниження ресурсомісткості та енергомісткості виробництва;
- збереження та поновлення техногенно-незмінених ландшафтів, збереження і розвиток природно-заповідної мережі;
- впровадження систем екологічно безпечного поводження з відходами, поширення вторинної переробки відходів та їх вторинного використання як сировини;
- формування в суспільстві екологічної свідомості й екологічної етики.

4.2.5. Дотримання принципів гендерної рівності:
- забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
- формування у суспільстві культури гендерної рівності за допомогою інформаційно-просвітницьких кампаній із залученням органів виконавчої влади, засобів масової інформації, наукових і освітніх установ та громадських організацій;
- впровадження державних програм щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження насильства в сім'ї та протидії торгівлі людьми.

4.2.6. Розвиток освітнього і наукового простору:
- підвищення доступності якісних освітніх послуг, у тому числі шляхом підтримки обдарованих дітей, дітей із малозабезпечених сімей, осіб з особливими потребами;
- розвиток професійної освіти з урахуванням тенденцій на ринку праці, перспектив соціально-економічного розвитку регіонів;
- формування і розвиток сучасної системи безперервної освіти як основи життєвого успіху особистості;
- розвиток дистанційного навчання освіти;
- розвиток провідних вищих навчальних закладів як сучасних наукових центрів гуманітарного спрямування.

4.2.7. Гармонізація міжетнічних та міжконфесійних відносин:
- активізація політики підтримки національної культури та мови і мов національних меншин в усіх регіонах країни шляхом фінансування інноваційно-освітніх, культурних, інформаційних програм;
- підтримка діяльності національно-культурних товариств та інших організацій національних меншин;
- протидія ксенофобії, а також усім формам нетерпимості та дискримінації за етнічною, релігійною та расовою ознаками, сприяти підвищенню рівня толерантності в суспільстві;
- надання необхідної допомоги, пов'язаної з облаштуванням і ресурсним забезпеченням репатріантів;
- утвердження принципів взаємоповаги та толерантності між віруючими, релігійними організаціями різних віросповідань, сприяння міжконфесійному порозумінню;
- здійснення спільних з релігійними організаціями проектів щодо пропагування загальнолюдських моральних цінностей, здорового способу життя, зміцнення інституту сім'ї, захисту дитинства та ін.;
- забезпечення відкритості та прозорості державної політики у сфері забезпечення права на свободу совісті та віросповідання на всіх рівнях суспільного життя;
- сприяння реалізації права громадян на свободу вибору характеру освіти як елемента свободи совісті.

4.2.8. Вільний доступ широких верств суспільства до культурних надбань та захист культурної спадщини:
- забезпечення широкого доступу до культурних надбань засобами новітніх інформаційних технологій;
- популяризація і поширення якісних і різноманітних зразків культури і мистецтва серед якнайширших верств суспільства;
- подолання відторгнення від культурних надбань значної частини соціуму, передусім через соціально-економічні причини;
- посилення й урізноманітнення державної підтримки концертно-гастрольної та виставкової діяльності вітчизняних митців та мистецьких колективів;
- підтримка сучасних форм мистецької, інтелектуальної та наукової творчості, у тому числі через спеціальні телевізійні канали і радіостанції, документальне та науково-популярне кіно, друковані та електронні засоби масової інформації;
- створення сприятливих умов для розвитку мережі книгопоширення та наповнення бібліотечних фондів творами сучасної художньої, науково-популярної літератури;
- забезпечення державною підтримкою мистецьких, літературних журналів, розвиваючої літератури, а також виробництва телевізійних програм для дітей та юнацтва.

4.2.9. Розвиток діалогу держави і громадянського суспільства:
- підтримка діяльності різних за спрямуванням громадських організацій;
- залучення представників громадянського суспільства до розробки, виконання й громадської експертизи проектів законодавчих актів і програм соціального розвитку;
- організація постійних зустрічей, «круглих столів», відеоконференцій з вищими посадовими особами держави, лідерами політичних партій для обговорення і розв'язання першочергових проблем суспільного розвитку;
- заохочення взаємодії органів місцевого самоврядування й громадськості з питань розробки місцевих програм гуманітарного розвитку;
- створення асоційованих структур, які мають визначене коло завдань і створюються за принципом цільового підходу для їх досягнення та вирішення;
- створення спільних консультативно-дорадчих органів, експертних рад, комісій, груп;
- проведення цілеспрямованої політики щодо підготовки кадрів та взаємного навчання державних службовців і представників громадянського суспільства навичкам і практики роботи в партнерстві один з одним;
- проведення демократичних форм соціальної кооперації та активної протидії гіпертрофуванню корпоративних інтересів;
- створення механізмів взаємної відповідальності держави та організацій громадянського суспільства;
- активне використання механізмів державно-приватного партнерства для реалізації спільних проектів у гуманітарній сфері;
- прийняття законодавчих актів щодо врегулювання статусу та діяльності непідприємницьких організацій;
- удосконалення законодавства, яким регулюються питання об'єднань громадян, соціальних послуг, благодійництва та благодійних організацій, політичних партій в Україні;
- спрощення процедур реєстрації та встановлення прозорих і простих процедур легалізації непідприємницьких організацій;
- законодавче врегулювання підприємницької діяльності організацій громадянського суспільства;
- запобігання державному втручанню в діяльність організацій громадянського суспільства;
- продовження імплементації в законодавство України положень Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Міжнародного пакту про соціальні і культурні права, а також Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, якими закріплено право на свободу асоціацій за кожною людиною, зокрема іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, у створенні та участі в об'єднаннях громадян, а також з урахуванням можливості їх участі в суспільному житті відповідно до європейських стандартів;
- спрощення бюрократичних процедур, для отримання максимально повного й оперативного доступу до інформації;
- посилення механізмів контролю за державними органами з боку громадянського суспільства.

V. Очікувані результати
Впровадження Концепції:
- сприятиме утвердженню демократичного, консолідованого суспільства, де знання та можливості їх практичного застосування є важливим засобом самореалізації і розвитку особистості, і тим самим сталого розвитку держави;
- стимулюватиме зменшення розриву у рівні життя між різними соціальними верствами;
- поліпшить моральне та фізичне здоров'я суспільства;
- служитиме розвитку інформаційного суспільства;
- сприятиме соціально-культурній активізації громадянина та громадянського суспільства.

VI. Орієнтовні критерії оцінювання і показники результатів реалізації державної політики у сфері гуманітарного розвитку

Орієнтовними критеріями оцінювання і показниками результатів реалізації державної політики у сфері гуманітарного розвитку є:
- індекс розвитку людського потенціалу за методологією ООН;
- місце вітчизняних вищих навчальних закладів у світових рейтингах університетів;
- участь та позиція у рейтингу якості шкільної освіти;
- індекс реалізації екологічної політики;
- рівень подолання гендерної нерівності та недовіри в суспільстві;
- рівень гармонізації інтересів різних груп суспільства, збалансування державних і приватних інтересів;
- ступінь контролю за діями влади з боку громадянського суспільства.

VII. Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для впровадження Концепції

Державні видатки пов'язані із впровадженням Концепції будуть здійснюватися переважно за рахунок коштів, передбачених на фінансування діючих програм у сфері гуманітарного розвитку, а також у межах видатків, передбачених центральним та місцевим органам виконавчої влади на зазначені цілі у Державному бюджеті України, та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України.

 

 

 

Цим дітям потрібна родина!

Батьки – це найдорожче, що є у кожної дитини. Людина сильна тоді, коли вона не одинока, коли її є кому підтримати, коли у неї є сім'я. Адже сім'я – це той причал, до якого пристаєш, ховаючись від бід та незгод, де знаходиш спокій та затишок. На жаль, не всі діти пізнали батьківську турботу та материнську ласку.

Нині в Україні час реформування інтернатних закладів. Це досить складний шлях, який ми маємо пройти всі разом заради світлого майбутнього дітей, що обділені материнською любов’ю. І наше завдання – знайти для кожної такої дитини сім’ю та родину.

На даний час з Липовецького району 6 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають в інтернатних закладах та чекають на люблячу родину. Тому нашим спільним завданням є запалити в дитячих очах вогники радості і щастя, допомогти їм знайти маму і тата.

Миколка, 7 років.

Життєрадісний, допитливий, енергійний хлопчик. Любить, коли йому приділяють увагу.


Оксанка,14 років.

Поміркована, спокійна, ввічлива, чуйна дівчина. Любить читати книги.


Анастасія,16 років.

Весела, дружелюбна рішуча дівчина. Завжди готова прийти на допомогу.


Дмитрик, 11 років.

Цілеспрямований, трудолюбивий хлопчик, який надзвичайно мріє про сім’ю.


Тетянка, 13 років.

Вихована, щедра, енергійна дівчина. Любить спорт, музику і танці.


Микола, 14 років.

Уважний, відповідальний, щирий. Любить малювати та цікавиться технікою.


Якщо ви бажаєте взяти участь у вирішенні долі цих дітей, отримати детальнішу інформацію про них та прийняти їх у свою родину, звертайтесь до служби у справах дітей райдержадміністрації або телефонуйте 2-14-47.

 

Спеціаліст служби у справах дітей РДА

Вікторія ДІТКІВСЬКА

Заходи попередження терористичних актів

З метою попередження можливості проведення терористичних актів в багатоквартирних житлових будинках або поблизу них – організовуйте вивчення реального стану і розташування будівель, з цією метою вимагайте від відповідальних осіб житлово-комунальних органів проведення регулярних обстежень прилеглої території, підвальних та технічних приміщень. Знання реального стану та особливостей території мешкання вкрай необхідне для запобігання можливості проведення терористичного акту.

Вивчіть, які приміщення, вузли, агрегати встановлені (побудовані) у будинку та поблизу нього ( по периметру) а також чітко з’ясуйте:

- ким вони обслуговуються або орендуються;

- хто несе відповідальність за їх експлуатацію та утримання;

- телефони орендарів і власників приміщень та обладнання, телефони чергових силових структур та аварійних служб;

- уважно вивчіть схему свого під’їзду та поверху проживання;

- оберіть серед найбільш відповідальних мешканців старшого по будинку, під’їзду;

- вивчіть місця можливого закладання вибухових пристроїв, складування вибухонебезпечних речовин;

- запам’ятайте в обличчя закріплених працівників комунальних служб, які обслуговують ваш будинок.

Не залишайте без уваги появу біля будинку сторонніх осіб, які не мають до нього функціональної належності, але прагнуть обстежити його та проникнути в нього, розпитують мешканців про місця у будинку, які підходять для закладання зарядів або складування вибухових речовин.

Особливу увагу зверніть на паркування біля будинку незнайомих, бездоглядних автомобілів, завантажених та закритих незнайомих контейнерів а також інших підозрілих предметів.

При виявленні підозрілих осіб та предметів терміново телефонуйте у чергові служби:

(67-11-35 - черговий Управління ЦЗ облдержадміністрації

(«102», 59-33-29 - черговий міського відділу УМВС України

(«101», 35-53-35 - черговий У ДСНС України у Вінницькій області

( 53-13-09 - черговий СБУ у Вінницькій області

( 60-15-60, 65-15-60 - «Цілодобова варта»

 

Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області

 

ІНСТРУКЦІЯ - ПАМ’ЯТКА

щодо першочергових дій у випадку загрози скоєння терористичного акту


У разі виявлення особою предмета, що за зовнішнім виглядом може бути вибуховим пристроєм (ВП), необхідно:
- негайно повідомити чергові частини управління Служби безпеки України у Вінницькій області або Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за тел.: 53-13-09,або за номером «102»;
- не торкатись підозрілого предмету і, до приїзду правоохоронців, застерігати від цього оточуючих осіб;
- у разі потреби, організувати евакуацію людей з будівлі чи території, де виявлений ВП;
- суворо дотримуватись вказівок спеціалістів-вибухотехніків або інших представників правоохоронних структур.

Характерні ознаки предметів, що можуть належати до ВП :


- предмети (валізи, сумки, футляри, барсетки, пакунки, коробки, пакети тощо) залишені без нагляду в громадських місцях, адміністративних приміщеннях, місцях масового скупчення людей;
- предмети мають вигляд боєприпасів, навчально-імітаційних, сигнальних, освітлювальних, піротехнічних виробів чи їх елементів;
- наявність звуку працюючого годинникового механізму, джерелом якого є предмет;
- наявність запаху розчинника, паливно-мастильних матеріалів, хімічних речовин тощо;
- наявність диму, джерелом якого є предмет;
- наявність елементів (деталей), що не відповідають його прямому призначенню;
- невідповідність ваги предмета його об’єму;
- наявність будь-якого додаткового контакту предмета з об'єктами навколишньої обстановки;
- наявність у дверях, вікнах, люках будь-яких сторонніх предметів, закріпленого дроту, ниток, важелів, шнурів тощо;
- наявність стороннього сміття, порушення ґрунту за відсутності пояснень щодо їх виникнення у відповідних служб;
- тривале, без виправданих причин, перебування автотранспортних засобів поруч з адміністративними будівлями, промисловими об’єктами та місцями масового скупчення людей.

Треба пам’ятати, що марна трата часу при загрозі вибуху може призвести до людських жертв!


Зовнішні ознаки та дії, що можуть вказувати на належність особи
чи групи осіб до терористичної чи диверсійно-розвідувальної групи:

- слабка орієнтація у населеному пункті чи іншій місцевості;
- використання підроблених документів або документів з ознаками підробки;
- невпевненість під час підрахунку готівки в українській валюті, наявність значної кількості коштів у готівці;
- використання карток банківських установ, не представлених у регіоні;
- пошук або придбання військового або спеціального одягу та нашивок, знаків та емблем українських силових відомств;
- прагнення придбати, або винаймати житло у конкретному місці без претензій щодо його вартості (аналогічно у разі придбання автомобіля);
- нав’язливість у встановленні контактів з особами та надмірна щедрість під час відвідування розважальних закладів (кафе, ресторани, клуби тощо);
- намагання вивідати (наприклад шляхом заведення розмови на асоціативні теми) інформацію про плани розгортання та застосування військової (спеціальної) техніки та особового складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України чи інших силових відомств, їх передислокацію (маршрути висунення, кінцеві пункти, стан боєздатності та ступінь боєготовності, укомплектованість живою силою, боєприпасами, озброєнням, ПММ, провіантом, іншим);
- проведення збору закритої інформації щодо особливо важливих державних об’єктів, підприємств, установ та організацій залізничного, автомобільного та авіаційного транспорту, зв'язку, електроенергетики, магістральних трубопроводів, терміналів, арсеналів, гідротехнічних споруд, правоохоронних структур, військових формувань області, інших (далі ОВО), а також приватних і компрометуючих відомостей про державних та громадських діячів, керівників та інших посадовців зазначених об'єктів;
- спроби з’ясування особливостей, недоліків та проблем охоронних та режимних заходів на ОВО, їх уразливих ділянок (шляхом встановлення та поглиблення контактів з персоналом ОВО, або шляхом працевлаштування, чи наполегливих спроб переведення працівника на роботу саме на ці ділянки, наприклад: на склад зберігання рідкого хлору на підприємстві водопостачання);
- намагання отримати зразки документів, перепусток на ОВО та їх підроблення;
- дестабілізація обстановки шляхом проведення резонансних злочинів (вибухи, вбивства, напади, пограбування) під виглядом загально-кримінальних;
- розповсюдження панічних чуток у безпосередньому спілкуванні з оточуючими, шляхом виготовлення та розповсюдження газет, листівок, брошур тощо, або через ЗМІ та соціальні мережі Інтернету, пошук та фінансування з цією метою спільників та підбурювачів;
- перебування в лісових масивах та лісосмугах, біля водоймищ (річок, ставків) під виглядом рибалок, мисливців, туристів, з метою легендування свого місцезнаходження в районах розташування вразливих в терористичному відношенні об'єктів (магістральних газогонів, хімічних підприємств, ГЕС, плотин, тощо);
- використання лісових масивів, чагарників та ярів для скритного переміщення територією України, а також гротів, землянок, покинутих або незавершених будівель, підвалів та горищ жилих осель для прихованого проживання;
- звернення до медичних закладів регіону з ушкодженнями, отриманими внаслідок застосування вогнепальної чи холодної зброї, пожеж чи вибухів, осколочно-фугасних поранень, закупівля в аптечній мережі сильнодіючих медичних препаратів поза встановленим порядком їх придбання.

Основні правила поведінки у разі захоплення Вас заручником


1. По можливості якомога швидше опануйте себе, заспокойтеся, не піддавайтеся паніці, не допускайте істеричних проявів. Емоційно неврівноважена людина, яка від страху впадає в паніку, лякає терористів своєю непередбачуваністю, і її, швидше за все, вб’ють першою.
2. Якщо вас поранено, старайтеся не рухатися. Так ви зменшите втрату крові.
3. Надавайте допомогу і психологічну підтримку тим, хто слабший – пораненим, жінкам, дітям, особам похилого віку. Уникайте дратівливості та конфліктів при спілкуванні з іншими заручниками.
4. Не ризикуйте своїм власним життям і життям оточуючих. Не допускайте дій, які можуть спровокувати терористів на застосування зброї і призвести до людських жертв (не кидайтеся на терористів, не вихоплюйте зброю, якщо не впевнені в успішності своїх дій).
5. Не намагайтеся умовити терористів, розчулити їх тощо. У той же час не принижуйтеся і не благайте про пощаду.
6. Говоріть спокійним голосом, уникайте викличного, ворожого тону.
8. За необхідності виконуйте розпорядження терористів, особливо протягом перших 30-60 хвилин після нападу. Не вступайте з ними в суперечку, терпіть образи та приниження.
9. Постарайтеся переконати терористів забезпечити вам та іншим заручникам людські умови існування.
10. Запитуйте дозвіл на вчинення будь-яких дій (сісти, встати, попити, вийти в туалет).
11. Для підтримання сил їжте, якщо маєте припаси, запитавши дозволу на це у терористів.
12. Використовуйте будь-яку можливість для відпочинку. Стрес, у стані якого перебувають заручники, через деякий час призводить до повного нервового виснаження.
13. За можливості дотримуйтеся вимог особистої гігієни.
14. Старайтеся виконувати доступні фізичні вправи.
15. Застосовуйте техніки розслаблення, спробуйте чимось зайняти інтелект (читанням, письмом, тренуванням пам’яті, розв’язуванням математичних задач тощо).
16. Терористи зазвичай відбирають у заручників годинники, мобільні телефони, щоб ізолювати їх від зовнішнього світу. Тому при тривалому утриманні в полоні слідкуйте за часом, відмічайте зміну дня та ночі, ведіть, тобто запам’ятовуйте перебіг (календар) подій.
17. Будьте уважні. Намагайтеся запам’ятати імена (прізвиська), прикмети, голоси, особливості поведінки терористів, зміст їх розмов між собою. Ця інформація буде дуже важливою для правоохоронних органів після знешкодження терористів і звільнення заручників.
18. У випадку штурму спецпідрозділами правоохоронних органів приміщення, в якому вас утримують, негайно ляжте на підлогу обличчям униз, якомога далі від вікон і дверей. Ні в якому разі не беріть до рук зброю, кинуту терористами, інакше вас можуть прийняти за одного з них.
19. Більшість колишніх заручників протягом досить тривалого часу переживає посттравматичний стресовий розлад, симптомами якого можуть бути порушення сну, втрата апетиту, апатія, раптові спалахи гніву, труднощі у спілкуванні з близькими. Тому, у перші дні після звільнення вам необхідно звернутися до медичних закладів за кваліфікованою психологічною допомогою.

Координаційна група Антитерористичного
центру при управлінні Служби безпеки
України у Вінницькій області

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ

УВАГА!

Підозрілий предмет

Не торкатися до виявленого підозрілогопредмета, не підходити й непересувати його.

Утримуватися від куріння, використання засобів радіозв’язку, у тому числі й мобільного, поблизу даного предмета.

Не робити самостійних дій із підозрілими предметами.

У разі можливості забезпечити охорону підозрілого предмета та небезпечної зони.

Під час охорони підозрілого предмета бажано знаходитися якомога далі від нього (за спорудами чи об’ємними предметами), звідти вести спостереження.

Спробувати повідомити про виявлення підозрілого предмета інших осіб, які знаходяться поруч, забезпечити їх евакуацію з території, що прилягає до небезпечної зони.

Сповістити про небезпечну знахідку:

- будь-який орган місцевої влади;

- чергові служби правоохоронних органів.

Надати їм інформацію про характерні ознаки ймовірного вибухового пристрою:

- місце його розташування;

- час виявлення;

- особу, яка його виявила.

Дочекатися прибуття на місце виявлення небезпечної знахідки фахівців піротехніків.

Намагатися максимально запам’ятати зовнішність, одяг осіб, які залишили предмет, їхній транспорт та номерні знаки.

 

Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Вінницької області

 

З метою надання допомоги для вимушених переселенців з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції у районі відкрито благодійний рахунок в територіальному центрі обслуговування одиноких громадян р/р 35420301055937., МФО 802015., код 35078510. Банк УДКСУ у Липовецькому районі, призначення платежу: «Акція «Ти можеш їм допомогти», кошти якого використовуватимуться на благодійну допомогу.

Announcements of events

Липовецька районна державна адміністрація

Телефон: (04358)2-33-05
Телефон/факс: (04358)2-33-03

Загальна адреса електронної пошти райдержадміністрації
email: rda_lipovec@vin.gov.ua
Адреса електронної пошти, на яку можна подати запит на інформацію
email: zvernenya_lip_rda@vin.gov.ua

Архів новин

November 2019
Mo Tu We Th Fr Sa Su
28 29 30 31 1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 1

Лічильник відвідувань

Кількість відвідувань за день   20

Kubik-Rubik Joomla! Extensions

  • Про район
  • More